Нескінченність між нами/Дівчина, якою була

Нескінченність між нами
Упродовж вісімнадцяти років Віолетта Мітчелл і Вілл Сіберґ проводили літні канікули в пляжному будиночку в Оганквіті, штат Мен, і це зблизило їх. Два бездоганні, сповнені пляжних розваг місяці на рік вони були разом від світанку до смеркання. Спочатку як друзі. А одного літа вони закохалися.
Та їм не вдалося насолодитися своїм виплеканим почуттям, бо страшне лихо розлучило закоханих, розбивши їхні родини.
Спустошена й переслідувана спогадами з останнього доленосного літа, Віолетта щосили намагається жити далі. Вона обіцяє собі ніколи більше не бачитися з Віллом. Через п’ять років жінка мусить повернутися, аби продати оселю, і раптом знову зустрічає колишнього, який лишився таким самим — засмаглим, закоханим і неймовірно засмученим.
Спочатку Віолетта не бажає мати з ним нічого спільного, проте згодом розуміє, що зближення неминуче, а в минулому, від якого вона так старанно тікала, може ховатися ключ до кохання і щастя, котрі, здавалося, вкрали в них п’ять років тому.

Дівчина, якою була
Алексіс Спенсер завжди використовує надихаючі висловлювання, щоб виправдати власні невдачі та недоліки. Її найближчі друзі — далекий спогад, а борги за коледж все такі ж великі, як і в день її від’їзду, — але «що буде, те й буде». 
Однак, коли в один день Алексіс втрачає роботу та стосунки, не знаходиться достатньо дієвого висловлювання, щоб допомогти їй упоратися з цим. Як завжди, вона звинувачує у своїх проблемах весь світ, включно з собою колишньою, яка мала б більше старатися. Жаліючи себе, Алексіс знаходить пляшку горілки з часів коледжу, напивається та втрачає свідомість. Та цього разу вона прокидається не вдома — і навіть не в своєму місті. Насправді, вона навіть не у тому самому році…